Стаття

Вже давно не новина, що в даний час вимоги до хостингу безперервно зростають. Он-лайн компанії (проекти в мережі інтернет) як правило ускладнюються, а виконання завдань сучасними CMS (системами управління контенту) вимагають безліч машинних ресурсів. Однак невірний вибір хостингу може стати каталізатором до повільної роботи інтернет сайту, що, звичайно ж, врядли сподобається відвідувачам сайту. У більшості ситуацій цей момент зовсім може виявитися критичним. Це правило особливо дійсно відносно веб-проектів, давно спеціалізуються електронною комерцією: інтернет-магазини, інтернет-банки, форуми, електронні платіжні системи тощо.
До недавніх пір, єдиним насправді потужним варіантом хостингу був виділений сервер (а також collocation – ідентичний сервер, що належить власнику веб-проекту а не орендований, і розміщений на майданчику провайдера). З причини високої ціни такий варіант мають можливість дозволити собі далеко не всі, а тільки лише великі інтернет проекти. Середні ж веб-проекти винужлени задовольнятися простими віртуальними серверами і як -то “уживатися” з сусідами по серверу. На радість, ситуація змінилася докорінно. В Україні з’явилися й послідовно розвиваються організації, які надають послуги дигітальних виділених серверів.

Значить, віртуальний виділений сервер. Деякі постійні читачі вже швидше за все стикалися з цим поняттям і в курсі того, що розмова йде про найменування технології vps (virtual Private server), яку час від часу крім цього звуть vds (virtual Dedicated server). Ідея даної розробки зводиться до наступного. Один комп’ютер за допомогою особливого ПО ділиться на кілька дигітальних ПК, більша частина з яких має свою ОС з передвстановленим ПО, своїми настройками і контентом. Та й під час роботи- ліміти машинних ресурсів розподіляються так, що б ніякої віртуальний виділений сервер практично не перетинався з іншими, а працював повністю незалежно від них.
Що отримує покупець, який заплатив хостинг-провайдеру за віртуальний виділений сервер? Відповідь на це питання нескладне. Він фактично отримує в особисте розпорядження справжнісінький виділений сервер. Звичайно ж, покупець сам вибирає тарифний план, який визначає ліміт машинних ресурсів, достатній для вирішення поточних завдань. Якщо говорити конкретніше, то юзери дигітальних виділених серверів мають доступ до власного проекту з правами root. Вже практично це дає адміністратору інтернет сайту безмежні можливості по установці налаштувань ОС, конфігурації всіх налаштувань, інсталяції різних додатків, баз даних та іншого ПЗ. Ну а якщо ще взяти до уваги те, що віртуальний виділений сервер має свої ip-адреси, фільтрами і правилами переадресації, то не складно зробити висновок, що “принципово” він мало чим відрізняється від справжнього виділеного сервера.

Втім, існує між ними і деякі відмінності. Крім усього іншого, у власника віртуального виділеного сервера немає можливості у фізичному доступі до нього. Це зрозуміло не проблема. Практично завжди доступ до “заліза” необхідний в 2 ситуаціях: для апгрейда сервера, а також після появи різних НП. Перший варіант в дигітальних виділених серверах замінюється зміною тарифного плану із збільшенням виділених лімітів серверних ресурсів. А за працездатністю сервера в повній мірі відповідає провайдер, саме тому його експерти займаються усуненням різних аварій. В добавок, господар віртуального виділеного сервера не в змозі змінювати ОС, встановлену на ньому (важливо зауважити, що багато провайдерів пропонують своїм клієнтом 2-3 варіанти на вибір). З одного боку, ця обмеження неприємно. Але з іншої – покупець позбавлений від потреби основного оновлення системи, встановлення сучасних патчів і латочок: всім цим знову займаються системщики хостинг-провайдера.
Ну а зі звичайними віртуальними серверами порівнювати технологію VPS, цілком ймовірно, навіть немає сенсу. Вони мають відмінності у всьому. Господар віртуального сервера не в змозі нічого, крім зміни власної особистих даних. В добавок, багато інтернет сайти, які фігурують на одному комп’ютері, ділять між собою системні ресурси, як можна привести до їх мінуса в години “пік”. Крім цього не варто забувати і про хакерів. Останні теоретично можуть спробувати через один он-лайн компанія пробитися до операційної в новому проекті і вивести, як мінімум її з ладу. Тут постраждають господарі всіх сайтів. Ну а з віртуальними виділеними серверами такий варіант розвитку подій виключений. Так як кожен окремо працює повністю незалежно один від іншого, і проблеми “сусідів” їх не зачіпають.
Створюються віртуальні виділені сервери за допомогою особливого ПО. У наш час хостинг-провайдерам запропоновано для тестування кілька технологій. Максимальне на даний момент поширення і використання отримала створення Virtuozzo, KVM та OpenVZ. Це одні з найбільш просунутих технологій, що гарантують розробку абсолютно ізольованих дигітальних серверів і які мають багато корисних функцій. Іншим варіантом вважається система vdsmanager – створення організації ispsystem. В добавок, розробка дигітальних виділених серверів напевно і за допомогою звичайних засобів багатьох ОС. Важливо зауважити, що такий варіант характеризується тісним набором реальних способів і дуже часто менш зручним інтерфейсом.